Algorytm

«Портал Зерна»: зібрали за день понад 50 тисяч для бригади фотографа-військового

Дата публікації

Приїхати з війни, щоб провести в рідному місті свою першу виставку в жанрі концептуальної фотографії і повернутися назад з донатами для потреб військових.

Це про військового-фотографа з Луцька Віктора Голікова та його імерсивну експозицію  «Портал Зерна», що відбулася 9 лютого в центрі розвитку креативних індустрій «Або Або», яку організувала платформа «Алгоритм дій». 

Частинка великого приміщення, що перебуває в процесі ревіталізації, була перетворена на експозиційну залу в  130 м², що вмістила понад 30 робіт митця. 

Виставка тривала лише п’ять годин, поєднавши мистецтво та підтримку Сил оборони. 

<br>

Віктор Голіков, відомий в місті фотограф, який працював у різних жанрах — із жовтня 2023 року в лавах ЗСУ. Тож організатори ще на старті запустили інтернет-флешмоб «Я в «Зерні», пропонуючи через фото, зроблені в скульптурі, долучитися до підтримки 109 Донецької бригади ТРО, в якій служить Віктор Голіков. 

Завдяки їм я тут,  вони мене відпустили на цю подію. І ми не просто просимо про донати, а даємо взамін трішечки бонусів: магніти із зображеннями робіт, листівки, футболки в чохлах, оскільки в нас не саме чисте приміщення, але таке, як є: в цьому великий кайф. Немає фіксованої вартості на жодну з позицій. Хто вважає скільки за потрібне залишити,  все — на совісті, —

перше, що сказав митець Віктор Голіков на відкритті експозиції.
Віктор Голіков та Володимир Хомич — луцькі фотографи, нині — військовослужбовці 109 ОБрТрО
Віктор Голіков та Володимир Хомич — луцькі фотографи, нині — військовослужбовці 109 ОБрТрО

Перебуваючи наприкінці минулого року в Луцьку на реабілітації, Віктор Голіков зробив серію фото людей і предметів у дзеркальній поверхні сталевої скульптури «Зерно», що на перетині вулиць Кривий Вал та Лесі Українки,  у різну пору доби. Інша реальність, яку запропонувало «Зерно», цілком захопила і дала початок новому проєкту.  

Тож представляли на відкритті, разом із арткураторкою проєкту, режисеркою і керівницею незалежного театру «Гармидер» Русланою Порицькою увесь концепт імерсивної виставки   «Портал Зерна» під супровід треку, спеціально створеного під цю подію саунд-дизайнером Євгеном Манном. На початку провели невеличку екскурсію простором для відвідувачів. 

Експозиція складалася з декількох частин:  «Внутрішні портрети»: зафіксовані предмети чи звичні будівлі Луцька в «Зерні» набули нових форм, і стали іншою, космічною чорно-білою реальністю Луцька. А  обличчя людей, відображені в «Зерні», наче сховані за невидимою пеленою, розмиті, часто містичні.

Емоційне наповнення портретів іноді відлякує. Сподіваюся, я таких негативних штук в людей позабирав і передав у картини, —

прокоментував Віктор Голіков.
Імерсивна експозиція «Портал Зерна» Віктора Голікова
Імерсивна експозиція «Портал Зерна» Віктора Голікова

Ще одна частина-відеоінсталяція під назвою  «Живе Зерно» — це зафіксований відеографом Олександром Солов’єм процес зйомок, а також його власна взаємодія із  «Зерном»: рефлексії, настрій, співтворення. Проєктор, що транслював відеоінсталяцію  на стелю, знаходився на холодильнику,  а пульт — всередині. Адже, за словами арткураторки Руслани Порицької, простір у процесі підготовки пропонував предмети, які вже тут були, і рішення, як їх використати. Крім холодильника, на якому, до слова, розмістили також магніти з зображеннями фоторобіт,  використали кольорові склоблоки, які,  в результаті, стали гарною підставкою для мерчу виставки.  

Відеоінсталяція «Живе Зерно» — проєкція відеороботи Олександра Солов’я
Відеоінсталяція «Живе Зерно» — проєкція відеороботи Олександра Солов’я

Вісім плит на підвищенні з розрізненими фрагментами одного із зображень в  «Зерні». Потрібно було з’єднати за принципом популярної колись гри в «пятнашки»: скласти цілісне зображення, керуючись можливістю користуватися однією порожниною замість плити. Поряд лежить аркуш-підказка із повним зображенням. Автор виставки зізнався, що це — його автопортрет.

А ще дві світлини — за чорними завісами. Одна, велетенська, не заплановано-спонтанна, була розміщена в просторі, яке ще не розділене поверхами,  відчуття, ніби спущена з іншого виміру.  У світлі дня і пізнього вечора — різна. Вона про Луцьк, якого ми не знаємо. І для автора було важливо, аби кожен прочитав її по-своєму. 

«Спущена з іншого виміру» робота Віктора Голікова
«Спущена з іншого виміру» робота Віктора Голікова

А інше фото було розміщене за чорною завісою в світлі червоного прожектора під назвою «Варіофото. РАКУРС». Змінюючи кут зору,  можна було побачити, як зображення будівлі з Луцька, зловлене в «Зерні», переливається в розтрощене вікно знищеного училища культури в Добропіллі. За словами Віктора Голікова, це дуже символічне поєднання двох реальностей, в якій живуть українці.  

Якщо вдасться, за словами митця,  саме це фото покладе початок новій виставці. 

«Варіофото» Віктора Голікова
«Варіофото» Віктора Голікова
Продовжуючи переглядати сайт, ви погоджуютесь з нашою політикою конфіденційності

Оберіть суму донату

Стати партнером

Дякуємо!

Ваша підтримка дуже цінна

Дякуємо!

Невдовзі ми зв’яжемося з вами