«Портал Зерна»: зібрали за день понад 50 тисяч для бригади фотографа-військового
- Дата публікації
Приїхати з війни, щоб провести в рідному місті свою першу виставку в жанрі концептуальної фотографії і повернутися назад з донатами для потреб військових.
Це про військового-фотографа з Луцька Віктора Голікова та його імерсивну експозицію «Портал Зерна», що відбулася 9 лютого в центрі розвитку креативних індустрій «Або Або», яку організувала платформа «Алгоритм дій».
Частинка великого приміщення, що перебуває в процесі ревіталізації, була перетворена на експозиційну залу в 130 м², що вмістила понад 30 робіт митця.
Виставка тривала лише п’ять годин, поєднавши мистецтво та підтримку Сил оборони.
Віктор Голіков, відомий в місті фотограф, який працював у різних жанрах — із жовтня 2023 року в лавах ЗСУ. Тож організатори ще на старті запустили інтернет-флешмоб «Я в «Зерні», пропонуючи через фото, зроблені в скульптурі, долучитися до підтримки 109 Донецької бригади ТРО, в якій служить Віктор Голіков.
Завдяки їм я тут, вони мене відпустили на цю подію. І ми не просто просимо про донати, а даємо взамін трішечки бонусів: магніти із зображеннями робіт, листівки, футболки в чохлах, оскільки в нас не саме чисте приміщення, але таке, як є: в цьому великий кайф. Немає фіксованої вартості на жодну з позицій. Хто вважає скільки за потрібне залишити, все — на совісті, —
Перебуваючи наприкінці минулого року в Луцьку на реабілітації, Віктор Голіков зробив серію фото людей і предметів у дзеркальній поверхні сталевої скульптури «Зерно», що на перетині вулиць Кривий Вал та Лесі Українки, у різну пору доби. Інша реальність, яку запропонувало «Зерно», цілком захопила і дала початок новому проєкту.
Тож представляли на відкритті, разом із арткураторкою проєкту, режисеркою і керівницею незалежного театру «Гармидер» Русланою Порицькою увесь концепт імерсивної виставки «Портал Зерна» під супровід треку, спеціально створеного під цю подію саунд-дизайнером Євгеном Манном. На початку провели невеличку екскурсію простором для відвідувачів.
Експозиція складалася з декількох частин: «Внутрішні портрети»: зафіксовані предмети чи звичні будівлі Луцька в «Зерні» набули нових форм, і стали іншою, космічною чорно-білою реальністю Луцька. А обличчя людей, відображені в «Зерні», наче сховані за невидимою пеленою, розмиті, часто містичні.
Емоційне наповнення портретів іноді відлякує. Сподіваюся, я таких негативних штук в людей позабирав і передав у картини, —
Ще одна частина-відеоінсталяція під назвою «Живе Зерно» — це зафіксований відеографом Олександром Солов’єм процес зйомок, а також його власна взаємодія із «Зерном»: рефлексії, настрій, співтворення. Проєктор, що транслював відеоінсталяцію на стелю, знаходився на холодильнику, а пульт — всередині. Адже, за словами арткураторки Руслани Порицької, простір у процесі підготовки пропонував предмети, які вже тут були, і рішення, як їх використати. Крім холодильника, на якому, до слова, розмістили також магніти з зображеннями фоторобіт, використали кольорові склоблоки, які, в результаті, стали гарною підставкою для мерчу виставки.
Вісім плит на підвищенні з розрізненими фрагментами одного із зображень в «Зерні». Потрібно було з’єднати за принципом популярної колись гри в «пятнашки»: скласти цілісне зображення, керуючись можливістю користуватися однією порожниною замість плити. Поряд лежить аркуш-підказка із повним зображенням. Автор виставки зізнався, що це — його автопортрет.
А ще дві світлини — за чорними завісами. Одна, велетенська, не заплановано-спонтанна, була розміщена в просторі, яке ще не розділене поверхами, відчуття, ніби спущена з іншого виміру. У світлі дня і пізнього вечора — різна. Вона про Луцьк, якого ми не знаємо. І для автора було важливо, аби кожен прочитав її по-своєму.
А інше фото було розміщене за чорною завісою в світлі червоного прожектора під назвою «Варіофото. РАКУРС». Змінюючи кут зору, можна було побачити, як зображення будівлі з Луцька, зловлене в «Зерні», переливається в розтрощене вікно знищеного училища культури в Добропіллі. За словами Віктора Голікова, це дуже символічне поєднання двох реальностей, в якій живуть українці.
Якщо вдасться, за словами митця, саме це фото покладе початок новій виставці.
