У Луцьку 14 травня відбулася безпрецедентна подія: в центрі розвитку креативних індустрій «Або Або» звучали вірші, що зачіпають взаємини людини і довкілля.
Українське середовище страждає від наслідків війни — агресивно порушена цілісність землі напряму впливає на стан людини, її спокій і властивість до швидкого відновлення в стресових станах.
А тим часом на іншому кінці землі поет з Канади з українським корінням Адам Дікінсон досліджує зміни всередині мікрофлори людського організму через наукові експерименти. Що відбувається з людиною, її тканинами, її молекулами, її кров’ю, мисленням, серцебиттям від взаємодії з різноманітними продуктами людської ж діяльності? Його поезія проростає з науки.
Але він також осмислює руйнівний вплив війни, як це було, наприклад, у В’єтнамі, коли кількість використаних хімікатів призвела до екологічної катастрофи в країні. Внаслідок цього у світі з’явились такі поняття як «екоцид» та «в’єтнамський синдром». Адам привіз вірші про це в Луцьк.
Як і поетка з Польщі Юлія Федорчук, в якої взаємодія людини й довколишнього світу лежить у філософській площині буття. І її тексти — це осягнення змін в людині іноді як незворотності, іноді — як непростих трансформаційних процесів.
Обоє поетів стали учасниками поетичного перформансу «Вірші. Хліб. Вино» в межах EcoLab 2.0, що проходив 14-15 травня в Луцьку, — єдиного публічного заходу цього професійного інтенсиву.
Поети з-за кордону читали поезії рідними мовами: польською та англійською.
Вірші ж сучасних українських поетів через перформативне дійство і танець представили незалежний театр «Гармидер» та студія танцю Castle studio.
Режисерка перформансу — Руслана Порицька.
Звучали поезії Максима Кривцова, який загинув на передовій, та Вікторії Амеліної, яку вбила російська ракета.
А також сучасних поетів Юлії Мусаковської, Остапа Сливинського, Катерини Міхаліциної, Олега Каданова та Артура Дроня.
… Сцена, великий екран, напівтемрява. Приміщення «Або Або» хоч все ще в стані ревіталізації, але вже має всі можливості безпечно сховати глядача від травневого дощу.
«Невдовзі простір «Або Або» відчинить свої двері для щоденної взаємодії», — наголосила у вітальному слові Елла Яцута, засновниця літературної платформи «Фронтера» та керівниця платформи «Алгоритм дій».
А поки що цей простір, за її словами, про людей. Де одні готові приймати мистецтво у ще незавершеній будівлі, інші де до їхнього приходу прибирають будівельний пил, треті — творять важливі спільні проєкти, як це зробили «Фронтера», «Алгоритм дій» і «Гармидер», об’єднуючись довкола спільної ідеї.
Ця ідея — професійна програма EcoLab 2.0, організована «Фронтерою» для діячів культури і мистецтва та спрямована на переосмислення взаємодії людини й довкілля, також дала імпульс для створення перформансу «Вірші. Хліб. Вино». Дала життя слову, голосу, дії…
Дії, де була людина і було каміння, символи того, що ми носимо в собі: тягар важкого досвіду, мовчазну памʼять, відчуття втрати.
Але водночас і матеріал, з якого можна будувати. Так, спогади можуть бути, як каміння: важкі, стійкі. Але ми також можемо перетворювати їх на дрібні камінці — кидати у крихкі прозорі посудини з дзвінким красивим звуком, прикрашати квітами, викладати, як в дитинстві, мозаїку. Навіть довкола солдатських касок, у які можемо дозволити собі посадити фіалки. Бо українці ті, хто в страшні часи рятуються красою. Танцюють, коли боляче. Вдягають барвисті сукні, коли темрява довкола тисне з особливою силою.
Це було неймовірно. Зворушений і в захваті від того, як все об’єдналося: музика, гра акторів, поезія, танець. Бути тут, в Україні, після того, як я відвідував це місце багато років тому, відчувати, що половина моєї крові — звідси, бо звідси родом мої рідні — це про те, що я пишаюся цим зв’язком. І, мабуть, приїзд сюди іще посилив це відчуття. Бути частиною всього тут — за честь для мене», —
«Перформанс «Вірші. Хліб.Вино» був дуже зворушливим і красивим водночас. Частина віршів, зокрема, загиблих поетів Максима Кривцова та Вікторії Амеліної, що звучали у виконанні акторів театру, мені знайома. З Вікторією ми зналися… Тож сильно прожила рядки з їхніх поезій. Усе це було виконано за допомогою кришталево чистих і простих засобів. Велика честь і радість для мене — стати частиною цього вечора. І трепетний момент, коли я змогла прочитати свої вірші зі сцени», —
Проєкт EcoLab 2.0 реалізувала літературна платформа «Фронтера» за підтримки Британської Ради в Україні, Інституту Адама Міцкевича, Центру довкіллєвої гуманітаристики Варшавського університету, Каталонського ПЕН та платформи «Алгоритм дій».
