Дім Пако долучився до фестивалю «Земля поетів» у Львові. Загалом подія зібрала понад 5 тисяч відвідувачів. У фокусі фестивалю цього року — тема «Пам’ятати усіх. Повернення імен на Землю Поетів».
Окремий блок програми був присвячений авторам, які формували українську культуру й стали передвісниками незалежності: Олегу Лишезі, Грицьку Чубаю, Ігорю Калинцю, Василю Стусу, Юркові Покальчуку.
Свій серед своїх: публічна розмова про Пако
Одна з подій — «Свій серед своїх: публічна розмова про Пако» — поєднала різні покоління митців. Соломія Чубай, Олег «Джон» Сук та Віктор Морозов поділилися спогадами про Юрка Покальчука та культурне життя у ті часи.
Юрко Покальчук — письменник, перекладач, культурний менеджер, автор понад 20 книжок і людина, яка відкрила українцям Борхеса й Кортасара. Пако, саме так його називали друзі, був одним з творців культури незалежної України. Наставником для цілого покоління авторів — Сергія Жадана, Ірени Карпи, Любка Дереша. Також був боярином на весіллі Василя Стуса.
З постаттю Юрка Покальчука нині працюють Літературна платформа «Фронтера» та платформа «Алгоритм дій». У Луцьку, в його родинному домі, команди спільно створюють креативний простір Дім Пако.
Проєкт покликаний зберегти й осмислити спадщину родини Покальчуків, перетворити дім на креативний простір та міжнародну резиденцію Пако для письменників, перекладачів, музикантів і культурних менеджерів. А також — створити екскурсійний та подієвий майданчик, відкритий для містян й гостей Луцька.
Пако, як наставник для нового покоління
Соломія Чубай, співачка, арт-менеджерка та донька Грицька Чубая, згадує Юрка Покальчука як людину, яка завжди була поруч із молодими митцями й допомагала їм у творчих спробах:
«Ми ходили до Джона на студію, і Покаль завжди з нами сидів. Він коментував, як краще співати, як краще говорити… Він був старший, досвідченіший, побував у Латинській Америці — це дуже нас підкорювало».
Переклади Пако з іспанської стали для Соломії важливим орієнтиром: мама — філологиня з іспанської, з дитинства говорила з нею цією мовою, а Юрко приносив до їхнього дому стоси своїх власних творів та перекладів й просто залишав «на почитати».
Атмосфера довкола теж була надихаючою:
У нас вдома постійно були Покальчук, Римарук, Герасим’юк, Костик Москалець… Всі в нас тусили, жили, спали. Я ховалася в кутку, щоб мене не вигнали з цього “святого місця”, де вони читають, співають, діляться текстами», —
У такому середовищі з’являється розуміння, що культура та мистецтво — це жива розмова між людьми, які підтримують одне одного і роблять якісний та важливий для України продукт.
Олег «Джон» Сук — про тембр, енергію і «Вогні Великого Міста»
Під час одного з виступів «Мертвого Півня» Юрко просто вийшов на сцену й під музику гурту почав начитувати текст своїм знаменитим басом.
Люди тоді офігіли… У нього був такий тембр, що сильні вокальні дані не були потрібні. Такого тембру, думаю, більше ніхто в Україні не мав», —
Ця імпровізація так «зайшла» публіці, що згодом з’явився окремий проєкт — «Вогні Великого Міста». Назву теж вигадав Юрко Покальчук — це алюзія на фільм Чарлі Чапліна.
Олег «Джон» Сук описує особливу енергетику Пако: «Коли він заходив у приміщення — ти вже нікого не помічав. А коли виходив — здавалося, що приміщення йшло за ним».
Пам’ять існує завдяки спільноті
Юрко Покальчук запускав процеси, з’єднував музикантів, перекладачів, друзів і «підкидав вугілля» у спільні справи — від студійних альбомів до концертів у колонії. Саме ця взаємодія створює живу пам’ять, яку треба встигнути записати.
Юрко часто повторював, щоб ми зробили разом творчу зустріч у Кременці, де буду я, він і Василь Жданкін. Я казав давай, але якось не було часу. Так ми і не здійснили цю зустріч, а тепер немає ані Пако, ані Жданкіна… Я дуже шкодую, що я не виконав це його прохання», —
Також він розповів про один з важливих проєктів Юрка Покальчука. Разом з Маркіяном Іващишиним Пако зібрав спогади друзів та колег про Григорія Чубая, його поезію, переклади та фото й став упорядником книги «Плач Єремії». Соломія Чубай допомагала друкувати ці тексти на друкарській машинці.
Так, власне, Юрко Покальчук був ідейник, упорядник, керівник цього проєкту…», —
Звук поезії у музиці
На події відбувалися особливі речі. Віктор Морозов уперше публічно виконав під гітару вірш Юрка Покальчука «Не наступайте на любов». Цей вірш Пако колись зачитав на весіллі у його друзів Юрка Дуди та Лідії Савченко-Дуди.
Соломія Чубай виконала пісню «Я тебе згадую» зі свого проєкту «Poety» на слова з вірша Покальчука. До альбому увійшли твори поетів, якими захоплювався Грицько Чубай, поетів його покоління і поетів, які захоплювалися творчістю Чубая.
У цьому проєкті вона додала до пісні музичний вступ, натхненний «Вогнями Великого Міста».
Вона така світла для мене ця пісня. Я собі уявила, як місто прокидається. Попросила своїх музикантів, щоб вони це відтворили», —
Повні зали «Землі поетів» доводять: українцям сьогодні потрібні не лише нові книжки й фестивалі, а й живі місця пам’яті й діалогу. І це одна з причин чому платформа «Алгоритм дій» та Літературна платформа «Фронтера» створюються у Луцьку простір Дім Пако.
Фото: Андрій Пашковський
