У середу, 17 вересня, у Центрі розвитку креативних індустрій «Або Або» відбулася публічна розмова про унікального митця-наївіста з Луцька Станіслава Сарцевича.
Про скульптора говорили колекціонер, музикант, куратор і засновник артцентру «Я Галерея» Павло Гудімов та мистецтвознавиця Зоя Навроцька.
Вони представили маловідомі факти з життя Сарцевича, обговорили його внесок у розвиток українського мистецтва наїву та вплив радянського контексту на творчість художників того часу.
Є поняття “природа” у цьому витоку такого таланту. В більшості випадків суспільство бачило в таких оригінальних, дивакуватих людях певну загрозу. Чому? Тому що Сарцевич не жив за шаблонами всього іншого суспільства, які ходять на роботу, їздять у відпустки, потім йдуть на пенсію і тихо помирають.
Він хотів залишити слід на землі, залишити ще й мистецтво. Це страшне нахабство! Особливо в радянські часи. Особливо, якщо в тебе немає диплома художньої освіти», —
На події також можна було переглянути особливу стрічку про Сарцевича, а також — архівні фото, які передали організаторам родичі та знайомі скульптора.
Ми з вами зараз говоримо про те, що, по суті, ми є тими першопрохідцями в розумінні природи, непереборної природи творчості, яка виникає від представників, звичайних, нібито, людей, які не запрограмовані на це усе своєю освітою і своєю діяльністю.
І скульптура в цьому всьому присутня, як особливий, елітарний жанр наїву, який собі можуть дозволити далеко не кожен представник мистецтва, який вийшов на пенсію. Для цього потрібно мати мінімум територію, а максимум — силу, ну і, звісно, для цього потрібно мати ще те, що називається визнання. Кожен з художників, які працюють у наїві, не усвідомлює до кінця всіх процесів, тому що вони є так званими аматорами», —
*Проєкт із дослідження життя і творчого шляху Станіслава Сарцевича реалізовує платформа «Алгоритм дій» за підтримки Українського культурного фонду.
