Митці вінницького мистецького об’єднання MŌN влаштували у Луцьку партисипативний перформанс «Заголовок Зерн.О». Понад дві сотні лучан взяли участь в цьому інтерактивному дійстві, що тривало близько чотирьох годин. Дивилися, говорили, писали і навіть плакали.
Цей особливий перформанс покликаний розкрити почуття, прийняти свої думки і зрозуміти: війна — це не лише індивідуальний, але й спільний досвід.
Захід відбувся у сквері «Зерно» — на перехресті вулиць Лесі Українки та Кривого Валу у самісінькому серці міста. Подію організували платформа «Алгоритм дій» та театр «Гармидер».
У сквері облаштували три різні локації, кожна з яких мала власну ідею:
- «Дивись та слухай» — галерея плакатів, маніфестів і рефлексій;
- «Відчуй та фіксуй» — портал для власних думок та емоцій;
- «Квіти тобі» — символічний простір, де можна зібрати капсулу пам’яті собі чи іншій людині.
Завершальною частиною стало мистецьке дійство у форматі плей-бек театру просто неба.
Дивись та слухай: мистецтво як свідок війни
Перша локація — імпровізована галерея, яка об’єднала плакати художниці Ліни-Марії Шлапак, датовані різними днями війни, маніфести та вірші ідейника та куратора перформансу Гліба Зельгіна, а також рефлексії вінничан, котрі збирали на початку повномасштабного вторгнення.
Їх експонували на першому «Заголовку» у Вінниці два роки тому. Зараз лучани споглядають їх як метрику війни.
За моїм спостереженням, у перші місяці війни ми переживали страх і невідомість. Зараз — втому. Цією галереєю хочеться показати, що оця згуртованість, яка була на початку, вона є всередині нас і зараз»,
Відчуй та фіксуй: портал до власних емоцій
Другий простір запрошував переосмислити досвід через тіло і думки. Учасники записували слова чи емоції, які першими спадали на думку, а також шукали точки найбільшого напруження у своєму тілі під час позитивних і негативних переживань. Рефлексії мешканців Вінниці та Луцька об’єднали на одному папері.
Тут є образ людини — це кожен з нас. Маленькі стікери на образі символізують Вінницю, великі — Луцьк. Це дозволяє створити мапу міст, де побував перформанс».
Квіти тобі: зерна надії
У третій локації учасники створювали капсулу пам’яті: писали листи у майбутнє та садили зернята або насінини у горщики. Їх можна було залишити собі або подарувати близькій людині.
На початку березня я розставив по Вінниці горщики з підсніжниками, щоб нагадати людям про прихід весни. Тепер ми садимо зерна надії й віри одне в одного, адже ми всі пройшли через спільні переживання. Особливо символічно, що це відбувається у сквері біля «Зерна», яке також про віру у відродження»,
Рухова абетка: фінал
Завершальною частиною мистецького дня став плей-бек театр у пластичному форматі — частина великого проєкту MŌN «Зім’ята пам’ять». Під акомпанемент Костянтина Бушинського він об’єднав вінницьких митців та акторів театру «Гармидер».
Їхній пластичний перформанс був побудований на інтерактивній взаємодії з глядачами та спонукав лучан до діалогу. Кожен присутній мав назвати будь-яке слово, а у відповідь отримував танець за авторською методикою рухової абетки Гліба Зельгіна.
Щиро радію, що сквер «Зерно» стає справжнім магнітом для лучан та гостей міста, об’єднуючи їх навколо подій різних форматів — від фан-зони Олімпійських ігор до таких сенсових мистецьких перформансів. Усі вони віддзеркалюються у скульптурі, як того й задумували її автори. Адже кожне відображення — це нова історія, поки воно змінюється — триває життя»,
Нагадаємо, що «Зерно» — двометрова скульптура з нержавіючої сталі, яка збирає донати на розмінування України у партнерстві з благодійним фондом «Повернись живим». Скульптуру створила мистецька група GAZ (Олексій Золотар і Василь Грубляк) з ініціативи платформи «Алгоритм дій».