На фестивалі «Фундамент» у Києві відбулась публічна розмова про Луцьк «Місто, що зростає зсередини». Подія пройшла у партнерстві з видавництвом «Віхола» та зібрала тих, хто шукає нову мову для українських міст.
Популяризатор історії, автор книги «Луцьк: тисяча років життя та історії» Олександр Котис, керівниця програми Urban Vision Lutsk, історикиня Лідія Гонтар та проєктна менеджерка Літературної платформи «Фронтера» Анна Єкименко-Поліщук говорили про те, як місто зростає не тільки у просторі, а й у свідомості — через культуру, урбаністику, ініціативи, людей і місця сили.
У центрі розмови були дві ключові теми: пам’ять та розвиток, і неможливість другого без першого.
Пам’ять та ідентичність
Луцьк неодноразово змінювався. Місто втрачало спільноти, імена та історії — і сьогодні повертає їх собі. Пам’ять тут – інструмент сили, а не лише ностальгії.
Історія сьогодні – це не лише наука про минуле. Історія – сьогодні це інструмент для боротьби. Інструмент для того, щоб ми формувалися як політична нація. Сьогодні як ніколи важливо, коли руйнуються міфи. Коли звільняються місця для нових імен.
Сучасність, де ми зараз живемо, це є свого роду скоринка хліба, де все, що є всередині, нерозривно пов'язане із нашим сьогоденням. Це не просто якась далека річ, ми зараз відновлюємо з нею втрачені зв'язки, адже історія – це і є саме життя. І наа мій погляд, до історії варто і підходити так, як до самого життя.
Люди тяжіють до місць через історії. Не через плитку, а через тих, хто тут жив, творив, мріяв. Не все треба зберігати у фізичному вигляді. У деяких випадках ми запізнились. Але ми можемо зберегти сенс — у формах, у ритуалах, у пам’яті.
Простори та розвиток
Луцьк обирає щільність замість хаотичної забудови, роботу з наявним замість знищення старого. Історичні райони, такі як Кічкарівка, зберігають голос і характер.
Коли урбаністи починають дослідження міста і звертають свою увагу на історію, тоді це діалог не про форму. Це діалог про досвід, це діалог про втрати, про радості і діалог про зміни. І це дуже важливо. Сьогодні, коли ми вивчаємо сучасні міста і думаємо про майбутнє цих міст, дуже важливо пам'ятати про минуле.
Ми дуже часто бачимо, як поруч з історичною забудовою з’являється нова будівля, що намагається підлаштуватись під старовину. Здається, ніби вона трохи нагадує історичний контекст, але все одно читається як фейк. Це видно, це відчувається, і це створює дискомфорт. Такі штучні рішення ніколи не стають цінними частинами міста.
Якщо говорити про Луцьк, то це місто, яке реально зростає зсередини. Воно тяжіє до концепції 15-хвилинного міста, тяжіє до ущільнення, і для Луцька цей процес виглядає дуже органічним. При цьому важливо, що райони на кшталт Кічкарівки не розчиняються в місті, а зберігають свій ритм і ідентичність.
Луцьк зростає не вгору і не вшир — всередину. Посилює голоси. Перевідкриває забуте. Рефлексує. І рухається вперед.
Подібні розмови — це маленькі археологічні розкопки, в результаті яких, ми бачимо, скільки всього цікавого відбувається у кожному місті України.
Публічна розмова відбулася в рамках книжкового фестивалю «Фундамент: історії про культуру», що пройшов 23–26 жовтня 2025 року в Українському Домі.
Також на фестивалі команда платформи «Алгоритм дій» в рамках програми Urban Vision Lutsk та разом з літературною платформою «Фронтера» представили експозицію «Район. Дім. Покальчук» — маршрут крізь місто, родинний будинок і історії сім’ї Покальчуків.
